Малкога суматранська
| Малкога суматранська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Phaenicophaeus sumatranus (Raffles, 1822) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Cuculus sumatranus Rhopodytes sumatranus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Малко́га суматранська[2] (Phaenicophaeus sumatranus) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[3]. Мешкає в Південно-Східній Азії.
Довжина птаха становить 40 см. Голова, горло і груди сірі, живіт і нижні покривні пера хвоста рудувато-коричнева або каштанові. Верхня частина тіла темно-зелена, блискуча, крила і хвіст синьо-зелені. Стернові пера мають широкі білі кінчики, помітні на нижній стороні хвоста. Навколо очей плми голої червоної шкіри. Очі світло-блакитні, дзьоб великий, світло-жовто-зелений, лапи сірі або сіро-зелені.
Суматранські малкоги мешкають на Малайському півострові, на Суматрі і Калімантані та на сусідніх островах. Вони живуть у вологих тропічних лісах, на узліссях і галявинах, в мангрових і заболочених лісах та на дуріанових плантаціях. Зустрічаються на висоті до 1200 м над рівнем моря. Живляться комахами, зокрема богомолами, цвіркунами, кониками і великою волохатою гусінню, іноді також амфібіями. Не практикують гніздовий паразитизм. Гніздування на Калімантані відбувається у липні-серпні. Гніздо чашоподібне, розміщується на дереві або в чагарниках. В кладці 2 білих яйця.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Суматранським малкогам загрожує знищення природного середовища.
- ↑ BirdLife International (2016). Phaenicophaeus sumatranus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 03 січня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 03 січня 2023.
- N. B. Davies: Cuckoos, Cowbirds and Other Cheats. T & AD Poyser, London 2000, ISBN 0-85661-135-2.
- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |